Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2015 року Справа № 917/1228/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А. суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Будресурси"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 15.01.2015у справі № 917/1228/14 Господарського суду Полтавської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Квант Сервіс"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз - Будресурси"простягнення 1 499 579, 35 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :- - позивачаРотар В.М.- - відповідачаРемізовська М.К.

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз - Будресурси" звернулось до Господарського суду Полтавської області з заявою, в якій просило суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 19.08.2014, яким стягнуто з ТОВ "Союз - Будресурси" на користь ТОВ "Квант-Сервіс" 1 499 579, 35 грн.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 18.11.2014 (суддя Кльопов І.Г.) у даній справі заяву відповідача задоволено частково, відстрочено виконання рішення суду на один рік.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.01.2015 (головуючий Черленяк М.І., судді: Ільїн О.В., Хачатрян В.С.) вказану увалу суду скасовано, у задоволенні заяви про надання відстрочки виконання рішення суду відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз-Будресурси" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить її скасувати, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 45 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.

В силу статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим кодексом та Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 121 Господарського процесуального кодексу України господарському суду надано право при наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим, за заявою сторони надавати відстрочку або розстрочку виконання рішення у виняткових випадках.

В пунктах 7.1.1., 7.2. постанови № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансований стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання відповідачу відстрочки виконання судового рішення.

При цьому, в силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Як вбачається із змісту заяви про відстрочку виконання судового рішення у даній справі, заявник посилається на факт незаконного зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами. За посиланням заявника, тривалий час простою, у зв'язку із зупиненням дії дозволу призвів до скрутного фінансового становища підприємства.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що причиною зупинення дії спеціального дозволу було порушення відповідачем умов користування надрами, передбачених дозволом або угодою про умови користування ділянкою надр, порушення відповідачем вимог законодавства у сфері надрокористування та охорони навколишнього природного середовища. Відповідачу було надано 21 календарний день для усунення порушень, проте час простою відповідача був більший. В той же час, відповідачем до матеріалів справи не надано жодних доказів протиправних дій з боку Державної служби геології та надр України.

Надавши правову оцінку викладеним у заяві доводам, апеляційний господарський суд, на відміну від суду першої інстанції, дійшов вірного висновку про відсутність підстав для її задоволення, оскільки доказів на підтвердження виняткових обставин у боржника, що ускладнюють виконання рішення суду подано не було. Доказів відсутності в нього коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення та наявної загрози банкрутства до заяви не додані.

Встановивши зазначені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що обставини, викладені у заяві про відстрочки виконання судового рішення, не були доведені у встановленому законом порядку, належними і допустимими засобами доказування. Однак самі по собі фінансові труднощі підприємства не свідчать про те, що особа (боржник) не може виконати рішення суду.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про відсутність фактичних та правових підстав для надання судом відстрочки виконання рішення суду і вважає, що судом вірно застосовані норми процесуального права, а тому підстави для зміни або скасування оскаржуваної постанови, відсутні.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.01.2015 у справі № 917/1228/14 залишити без змін.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

Т.Б. Данилова